РОЗДУМИ БІЛЯ АЛЕЇ СЛАВИ
У моєму місті є Алея Слави.
В мої очі дивляться 104 захисники держави,
104 патріоти козацького роду,
Ті, що душу положили за нашу свободу.
Їм би жити й жити, успіхам радіти,
Поле засівати, діток обіймати.
Та рашистське лихо вдерлось в Україну,
Посіяло горе у кожну родину,
Крало, вбивало, в полон забирало,
Заповідей Божих не чуло, не знало.
А Європа й далі буде «хвилюватись»,
Україна й далі буде не здаватись.
«На щиті» щоднини – український цвіт,
А на троні в бункері – голомозий дід.
Синьо-жовте сяйво на Алеї Слави…
Вічна пам’ять мужнім Героям держави!
Рідна Україна – нездоланний світ!
Буде далі жити український рід!
Й перед Богом стане нелюд – тупін-дід…
